Свобода слова є однією з головних умов суспільної свободи, принципом побудови демократичного суспільства. Свобода слова допомагає утвердженню відкритого й демократичного суспільства, яке, своєю чергою, забезпечує подальший розвиток і гарантії свободи мас-медіа. Свобода слова — право людини вільно висловлювати свої думки.
Це одна з найважливіших громадянських свобод, що включає свободу вираження поглядів як в усній, так і в письмовій формі (свобода преси й мас-медіа). Свобода слова як складова частина входить до свободи інформації: кожен має
право вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію
усно, письмово або в інший спосіб і на свій вибір. Для свободи слова та інформації
мають бути створені й гарантовані всі необхідні умови. Також важливо, щоб журналісти дотримувалися медіастандартів, виконували свої професійні обов’язки та
говорили суспільству правду, не вдаючись до будь-яких маніпуляцій. Свободу слова закріплено в низці міжнародних документів і відображено в українському законодавстві. Загальна декларація прав людини ООН. Стаття 19. Кожна людина має право на свободу переконань і на самовираження; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, отримувати й поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами й незалежно від державних кордонів.
Конституція України. Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
З метою захисту свободи слова у світі з 1985 р. існує міжнародна недержавна організація «Репортери без кордонів». Організація проводить боротьбу із цензурою та виступає за звільнення журналістів, котрі перебувають в ув’язненні, пов’язаному з їх професійною діяльністю. Організація щорічно публікує індекс свободи преси, що є рейтингом країн за рівнем дотримання принципів вільних медіа. Індекс свободи преси — це щорічне дослідження незалежності мас-медіа, що оцінює ступінь свободи друку, радіо та Інтернету в усьому світі. Кожна досліджувана країна отримує бал від 0 до 100. На основі такого дослідження відбувається поділ держав на «вільні» (від 0 до 30 балів), «частково вільні» (від 31 до 60) або «не вільні» (від 61 до 100).
До недемократичних форм обмеження свободи слова належить цензура. Цензура — контроль офіційної влади за змістом, випуском у світ й поширенням друкованої продукції, змістом п’єс, кіно і фототоворів, радіо- і телевізійних передач, а іноді й приватного листування, для того щоб не допустити або обмежити поширення ідей і відомостей, визнаних вищими інстанціями небажаними чи шкідливими. Цензура є характерною ознакою тоталітарних режимів. У таких державах засоби масової інформації і пропаганди виконують функцію інформаційно-пропагандистського обслуговування режиму. За таких умов будь-яка масова інформація має бути надійною та перевіреною, про жодну самостійність або свободу слова не може бути мови. Прикладом такої ситуації є колишній СРСР.
Роботу журналістів і свободу вираження поглядів також обмежує
«джинса» — підкуп журналістів, проплачені матеріали або навмисне прихована реклама. «Джинса» як один з видів корупції — свого роду хабар, який дається медіа
для того, щоб розповіли щось добре, чи когось знеславили, очорнили. Походження терміна точно невідоме, один з варіантів — що від джинсів,
у яких полюбляють ходити журналісти і, відповідно, ховати грошові винагороди
за замовлені публікації. Що потужніша медіа, то небезпечнішою є джинса, оскільки її вплив поширюється на велику аудиторію. «Джинса» поділяється на політичну та комерційну.
Приклад «джинси»:
Приклад «джинси»:
До ознак «джинси», відповідно до аналізу Інституту масової інформації, належать такі: наявність цілком або майже ідентичного матеріалу в інших мас-медіа; матеріал містить елементи, які сприяють реалізації товарів, робіт або послуг (вказування в матеріалі адреси магазину, контактного телефону фірми тощо); фігурування в матеріалі як експерта особи, що не компетентна коментувати подію або процес, яким присвячено матеріал тощо.
Замовні матеріали зазвичай підписують псевдонімом, вони містять сумнівні соціологічні дані, псевдоаналітику маловідомих експертів, приховану рекламу тощо. Прихована реклама — це, наприклад, використання героями серіалів певних видів продукції, розміщення на концертах або спортивних змаганнях на задньому фоні банерів, на яких зупиняється камера.
Величезна кількість інформації, яку щоденно подають мас-медіа, формує наші погляди, позиції. Тому дуже важливо вміти відрізняти якісний матеріал від матеріалу, що має на меті дезорієнтувати нас. Під час аналізу медійних матеріалів варто звертати увагу на дотримання етичних принципів діяльності, як-от: правдивість, неупередженість, чітке розмежування між фактами та коментарями, збалансованість, достовірність інформації, відсутність прихованої реклами, уважне ставлення до честі та гідності людей, мовна культура без негативних стереотипів щодо окремих осіб або груп людей.
Першим сприятливим середовищем для використання мас-медіа та ознайомлення з їх роботою є школа. Шкільні медіа виступають важливим інструментом формування медіакультури особистості та розвитку демократичного світогляду. Вони дозволяють вільно висловлювати свої думки, почуття, ідеї, погляди, брати участь у публічних обговореннях питань шкільного життя та в прийнятті рішень
Немає коментарів:
Дописати коментар