5. ІНТЕРНЕТ

Інтернет — це невід’ємна частина нашого життя. Він є глобальною системою взаємозалежних комп’ютерних мереж. Інтернет є мережею мереж, що дає можливість створення кіберпростору, де відбувається онлайнова комунікація. Кіберпростір ще називають віртуальною реальністю. Віртуальна реальність — це ілюзія дійсності, створена за допомогою комп’ютерних систем, які забезпечують зорові, звукові та інші органи чуття. Інтернет має як переваги, так і недоліки. Однією з переваг є те, що Інтернет є найбільшою бібліотекою у світі та архівом інформації, це засіб глобалізації інформації з можливістю обміну досвідом. Інтернет — це колосальний крок уперед у розвитку наукових досягнень, він є потужним засобом соціалізації людини, що перебуває в Мережі. Він дає можливість взаємодіяти з багатьма людьми з різних континентів, спілкуватися, об’єднуватися заради проведення спільних дій і суспільно-соціальних проектів, обмінюватися ідеями, ділитись інформацією, здійснювати соціальну підтримку, провадити бізнес, спрямовувати дії, створювати твори мистецтва, грати в ігри, залучатися до політичних дискусій тощо. Інтернет дає можливість сплачувати послуги, поширювати рекламу, робити покупки онлайн, що економить людині багато часу, який можна використати для саморозвитку чи своїх потреб. Але він містить і загрози, як-от віруси, інтернет-залежність, ігроманія, втрата реального спілкування та перенесення у віртуальний світ.

Цифрова ідентичність — це інтернет-ідентичність людини, групи людей, організації та цифрове уявлення про набір їх унікальних якостей як мережевого суб’єкта. Цифрову ідентичність можна представити як набір електронних записів по цифровому сліду, що зберігає сукупність інформації про відвідання та дії користувача під час перебування в мережі. Людина залишає свій відбиток в інформаційному полі, наприклад, електронні листи, записи та фотографії в соціальних мережах продовжують своє існування. У світі цифрової ідентичності людину визначає контент, який розміщений нею в Інтернеті через форуми, блоги та соціальні мережі. Інформація, яка накопичується там, складає великі бази особистих даних, а також поведінкові, непрямі відомості про користувачів, за якими також можна встановити реальну людину.

В Інтернеті існує безліч небезпек. Зокрема, відсутні засоби впізнання особи, з якою спілкуєшся, і є багато випадків, коли себе видають за інших. Наявні випадки потрапляння в рабство чи залежність через мережу Інтернет. Також Інтернет використовується шахраями, які можуть вимагати гроші, наприклад, на організацію допомоги чи благодійність. З тією ж метою надсилається інформація про виграш грошей або речі: щоб отримати приз, треба зателефонувати за платним номером телефону чи сплатити певну суму, зазначену як податок. Важко уберегтися від спаму. Більш уразливими через підключення до глобальної мережі стають комп’ютери. Загрози для приватності можуть бути безпосередніми — хакерські атаки, шкідливе програмне забезпечення, та опосередкованими — спостереження, спам, накопичення непрямої інформації. Втручання може бути відкрите, помітне для користувача — у вигляді викрадення, пошкодження чи знищення інформації про особу, та приховане — може залишатися непоміченим, воно спрямоване на отримання інформації, маніпуляції з нею, відкладені в часі, можливу активність у мережі від імені особи. Тому треба дотримуватися правил безпеки.

Отже, варто пам’ятати, що в разі ігнорування належних засобів безпеки хтось може отримати доступ до ваших персональних даних. Однак не тільки власна приватність важлива в Інтернеті, але і приватність тих, хто поруч. Тому інформацією про інших людей можна поділитися, тільки якщо вона вже є в публічному доступі, при цьому не несе шкоди й не містить образ, або з дозволу особи. Нині поширеним явищем у віртуальному середовищі є кіберзлочинність, що включає різні види злочинів, які здійснюються за допомогою комп’ютера в мережі Інтернет. Об’єктами кіберзлочинів є персональні дані, банківські рахунки, паролі, особиста інформація як фізичних осіб, так і бізнесу та держав­ного сектору. Кіберзлочинність є загрозою на глобальному рівні. Одним з видів кіберзлочинності є піратство — незаконне розповсюдження інтелектуальної власності в Інтернеті.

Окремим актуальним питанням сьогодення є дотримання прав людини онлайн. Інтернет є віртуальним середовищем, у якому реалізуються та можуть порушуватися права людини. ООН та Рада Європи визначають, що існуючі права людини та основні свободи однаковою мірою належать як до офлайн, так і до онлайн-простору. Як ми знаємо, права людини забезпечуються державою. Однак забезпечення прав людини в Інтернеті ускладнюється тим, що він є власністю різних приватних компаній. Приватні компанії повинні поважати й забезпечувати права людини у своїй діяльності та дотримуватися законодавства, встановленого державою. Тому для забезпечення прав людини держава має контролювати приватні компанії, щоб вони їх не порушували. Держава повинна діяти в межах власного та міжнародного законодавства у сфері прав людини. Люди, у свою чергу, також мають дотримуватися законодавства та поважати права інших людей.
Будь-хто, чиї права порушуються, може розраховувати на правовий захист від компетентних органів. В Україні механізмами захисту прав людини в Інтернеті є: Звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Звернення до Управління боротьби з кіберзлочинністю Міністерства внутрішніх справ України, Звернення до міжнародних судів чи організацій. Після використання всіх національних механізмів правового захисту кожна людина може звертатися за захистом своїх прав і свобод до міжнародних судових установ.

Правила безпеки в Інтернеті: